Історія бісеру та бісерного рукоділля

Бісероплетіння — одне з найдавніших народних мистецтв.  Історія цієї творчості сягає корінням у глибоку деревність. Крихітні кульки з отвором усередині подорожували багатьма країнами та континентами. Робили намистини в той час з усього, що потрапляло по руку — з кістки, черепашок,  зернових культур і багато іншого. Навіть тоді були творчі люди, які придумували, як прикрасити одяг, створити прикраси, зробити красивими,  навколишні їхні предмети.

Назва «бісер» походить від арабського «бусра», «бусра», що в перекладі означає «фальшиві перли». Перший бісер почав виробляти ще до нашої ери, коли люди навчилися робити скло. Як це сталося, довніше невідомо. Одна  легенда свідчить, що перший скляний слиток був отриманий випадково. Фініякі купці везти середземноморським морем вантаж соди. На ночівлі вони зупинилися на піщаному березі та почали готувати собі їжу на багатті, який, за неіменем каменів, обклали шматками свого товару. Вранці вони виявили в золі слиток прозорого матеріалу — скла, що вийшов внаслідок контакту суміші піску та соди з вогнем.

Історія бісеру сягає далеко вглиб століть. Першими його навчилися виготовляти Єгипті та застосовували його для прикрашання своїх платтів. Технологія бісерного виробництва спочатку була досить складною: зі скломаси витягують нитку та покривали мідний стрижень, стрижень виймався, отримана трубочка різалася на рівні модулі (намини) і майстрами вручну обробляються. Перший бісер був безбарвним і непрозорим. Він цінується на рівнях із перлами та самоцвітами. Лавандовам розшивали одяг, робили різного роду прикраси.

Розвиток людства так само вплинуло на розвиток цієї майстерності. Спочатку бісером тільки вишивали одяг, потім з'явилася техніка низання, і стало можливим робити окремі аксесуари. Удосконалення технології призвело до створення прозорого кольорового бісеру. 

Далі бісер з'явився в Римській імперії й Сирії. А з першого століття нашої ери він досяг Німеччини, Греції, Італії. У 10 столітті він потрапляє до Венеції, де отримує широке застосування й після цього завойовує весь світ. Венеція ж упродовж довгих була центрами з виробництва бісеру. Венеціанці як могли, оберігаючи секрет виготовлення бісеру, адже він їм приносить чималий прибуток.

 У 16 столітті конкуренцію Венеції становила Чехія. У Чехії виготовляли бісер особливої чистоти, саме тут з'явився знаменитий богемський бісер. Через те, що техніка бісероплетення та виробництва зберігалася в найсуворішій таємниці, тому лише 1704 року вийшла перша книга з бісерної майстерності (збережиться в музеї Великобританії). Розвиток науки та техніки призвело до виготовлення бісеру на машинках, що забезпечило зниження як ціни, так і якості намистинок.

На сьогодні найякіснішим вважається японський і чеський бісер. Техніка робіт із бісером дуже різноманітна: плетіння, тканість, низьке, вишивка, в'язання, мозаїка на воску. Це рукоділля вимагає певних навичок і терпіння. Спочатку необхідно освоїти прості техніки низу, а потім пробувати створювати шедеври ручної роботи.

Безмежна фантазія сучасних кутюр'є дає змогу насолоджуватися красивим вбранням вишитими, обробленими бісером. Бісер знову увійшов у моду, точніше сказати, він завжди був у моді. Технічна революція постійно підносить сюрпризи: краса та витонченість бісеринок можна швидко витіснити ринок коштовних каменів і перлів.